Допомагаємо першокласникам адаптуватися до навчання

Як можуть допомогти батьки своїм дітям?

Шановні батьки, ви – перші й найважливіші вчителі для вашої дитини! Учити – не означає сідати за стіл і поводитись, як на уроці. Треба показувати дитині й робити разом з нею те, чим ви займаєтесь у повсякденному житті: виявляйте готовність слухати; якщо роль слухача для вас обтяжлива, якщо ви втомилися або поспішаєте, не забувайте, що терпіння в адаптаційний період суттєво полегшить ваше завдання в майбутньому. У кожної дитини свій темперамент, потреби, інтереси і симпатії – поважайте її неповторність.

Одним з найважливіших факторів формування особистості дитини є підтримка дорослих – батьків, дідусів та бабусь. Допоможіть своєму синові, доньці. Намагайтеся приділяти якомога більше часу своїй дитині, намагайтеся зрозуміти її настрій, співпереживати їй. Не вимагайте всього і одразу, не очікуйте від неї повної самостійності. Але, в цей же час, не слід занадто опікати дитину, задовольняти всі її бажання і примхи. Якщо першокласник не просить допомоги – не втручайтесь.

В жодному разі не порівнюйте вашого сина чи доньку з однокласниками, це може вплинути на самооцінку дитини. У різних дітей різні здібності, нахили, інтереси. Порівнюйте тільки теперішні успіхи дитини з минулими. Хваліть її якомога частіше, навіть за незначні досягнення. Але обов’язково уточнюйте, за що ви її хвалите. Похвала «розумний» і «молодець» - звичні фрази, а от «ти дуже швидко читаєш» або «в тебе гарно виходить…» приємно буде чути кожному. Коли зустрічаєте малюка зі школи, ви можете, звісно, запитати яку у нього справи, але краще поцікавитися, що нового він дізнався на уроках, з кив він грав на перерві, як минув його день, який у нього настрій…

Але найголовніше – приймайте вашу дитину такою, яка вона є, любіть її не за те, що вона розумна, здібна, а просто таку, якою вона є.

Практичний психолог

Маслова Г.Р.